Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 906/1435/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Селіваненка В.П.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Ярмоліцького А.О., дов. від 23.03.2016 № б/н;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016

у справі № 906/1435/15 господарського суду Житомирської області

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

ОСОБА_3

про стягнення 23 038,89 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат", просило стягнути з відповідача в порядку регресу 23 038,89 грн. заборгованості (а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на приписи ст. ст. 22, 177, 993, 1187, 1212 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.11.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", ОСОБА_3 (а.с. 102-103).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.11.2015 (суддя Ляхевич А.А.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 23 038,89 грн. отриманого страхового відшкодування. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 143-146).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (головуючий Петухов М.Г., судді Гулова А.Г., Грязнов В.В.) рішення господарського суду Житомирської області від 26.11.2015 скасовано та прийнято нове про відмову у позові. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 214-224).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати вищезгаданий судовий акт та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2016 розгляд касаційної скарги перенесено на 17.05.2016.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення і просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 17.05.2016 представники позивача, третіх осіб не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, третіх осіб.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2014 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 007090/4055/0000101, предметом якого є страхування транспортного засобу "VOLKSWAGEN LT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 30-39).

Відповідно до п.1.3 договору передбачено франшизу у розмірі 1% від страхової суми, що становить 858,98 грн.

Пунктом 6.3.10 договору передбачено, що якщо після отримання від страховика суми страхового відшкодування збитки страхувальника будуть відшкодовані іншими особами, страхувальник зобов'язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування у розмірі збитків, відшкодованих такими особами, але не більше суми отриманого від страховика відшкодування.

Згідно з п. 6.3.11 договору страхувальник зобов'язаний у разі виплати страховиком суми страхового відшкодування забезпечити страховику, в межах фактичних затрат, перехід права вимоги до осіб, винних у заподіянні збитків та вчиняти дії для реалізації права вимоги до винних у заподіяних збитках осіб: без погодження із страховиком не підписувати документів (розписок та інше) про відсутність будь-яких вимог до винної особи, що може в подальшому позбавити страховика подальшого права регресної вимоги до винної особи.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі виплати страхувальнику страхового відшкодування страховик набуває права регресу до винуватців страхового випадку.

Відповідно до п. 10.1.8 договору при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ страховик має право прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування, а саме, страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи. Майнові права на ТЗ у цьому випадку переходять до страховика за попереднім письмовим погодженням вигодонабувача; страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи та вартості залишків ТЗ. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у страхувальника; вартість залишків ТЗ може визначатися на підставі експертного висновку або на підставі акта погодження залишкової вартості ТЗ між страховиком, страхувальником та вигодонабувачем.

Пунктом 11.6 договору страхування передбачено, що у разі незабезпечення права регресу до винної особи відповідно до п. 6.3.11 договору, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Судами також встановлено, що 31.10.2014 на а/д М-06 Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "VOLKSWAGEN LT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу "MERCEDES BENZ 815D", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2014 у справі № 127/24196/14-п вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України (а.с. 28-29, 62).

Відповідно до звіту від 10.11.2014 № 981 застрахований транспортний засіб ("VOLKSWAGEN LT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1) було визнано конструктивно знищеним (а.с. 45-50), у зв'язку з чим залишки конструктивно знищеного автомобіля було виставлено на автоаукціон та отримано найвищу пропозицію про купівлю залишків 62 000 грн.

Судами встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 08.01.2015 № 000251 на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 03.10.2014 № 007090/4055/0000101 позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 23038, 89 грн. (а.с. 61), розмір якого було визначено наступним розрахунком: (страхова сума 85 897,87 грн. (франшиза за п. 1.3 договору страхування 858,98 грн.) - 62 000 грн. (залишкова вартість транспортного засобу) = 23 038, 89 грн.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, власник транспортного засобу Mersedes-Benz 815Д, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, застрахував свою цивільно-правову відповідальності власників наземних транспортних засобів в приватному акціонерному товаристві "Страхова компанію "Перша".

03.11.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" звернулось до приватного акціонерного товариства "Страхова компанію "Перша" з повідомлення про настання страхового випадку та з заявою на виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб (а.с. 82-85).

22.01.2015 позивач звернувся до приватного акціонерного товариства "Страхова компанію "Перша" з заявою в порядку регресу про виплату страхового відшкодування (а.с. 64), у відповідь на що приватне акціонерне товариство "Страхова компанію "Перша" повідомило про відмову у виплаті у зв'язку з тим, що 23.02.2015 страхове відшкодування в межах ліміту за полісом ОСЦПВ (50 000 грн.) було виплачено потерпілій особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат", відповідно до поданої ними заяви 03.11.2014 на виплату страхового відшкодування (а.с. 63).

Вважаючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" отримало подвійне страхове відшкодування приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось з даним позовом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги погодився з доводами позивача, зокрема, і з розрахунком виплаченого страхового відшкодування.

Апеляційна інстанція, скасовуючи прийнятий місцевим судом акт та приймаючи нове рішення виходила з наступного.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч. 4, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, який полягає у відшкодуванні у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, не може бути застосований до відповідача, як до особи яка є потерпілою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки таке право у страховика є лише щодо особи, яка завдала шкоду, а не до потерпілої особи, якій така шкода завдана.

Також апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що розмір страхового відшкодування, виплаченого приватним акціонерним товариством "Страхова компанію "Перша" на користь відповідача не перевищує розміру реального збитку, заподіяного транспортному засобу товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" та вирахуваного згідно висновку від 10.11.2014 № 981 і, відповідно, про безпідставність посилань позивача на п. 6.3.10 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 03.10.2014 № 007090/4055/0000101 з огляду на те, що вартість відновлюваного ремонту згідно висновку від 10.11.2014 № 981 становить 115 366,25 грн., а сума збитків перевищує суму страхового відшкодування, отриманого як від приватного акціонерного товариства "Страхова компанію "Перша" у розмірі 49 490 грн., так і від позивача у розмірі 23 038,89 грн. та такі виплати у сукупності значно менші страхової суми (КАСКО), яка становить 85 897,87 грн. передбаченої умовами договору страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням наведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання заявника касаційної скарги на приписи ст. 1212 ЦК України є неспроможними та такими, що обгрунтовано відхилені як місцевим господарським судом, так і апеляційною інстанцією, оскільки між сторонами існують договірні відносини.

Інші доводи скаржника вищевикладеного не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 906/1435/15 залишити в силі, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.П. Селіваненко